Stadt Zons

Stadt Zons – місто на лівому березі Нижнього Рейну . З 1975 року воно було включено до складу Дормагена в Рейнському районі Нойс.

Згадки ж про це місто є в заповіті єпископа, датованим сьомим століттям. Існують археологічні знахідки, що відносять це поселення до періоду Меровінгів.

Оскільки поселення було на березі Рейна, а ця річка була чи не головною судоплавною артерією, то до нього була перенесена митниця. І з цього приводу розпочате будівництво фортеці. Разом із фортецею поселення отримало статус міста.

Осередком фортеці був укріплений замок Фрідестром – резиденція єпископського мера. Адміністрація та охорона митниці також була розміщена в замку. Місто разом із фортецею оточили базальтовою стіною, що сягала близько 300 м з півночі на південь і 250 м зі сходу на захід. На кутах були розташовані різні башти.

Вони були дійсно різними, адже мали не тільки різні назви, а й різну форму. Одна з круглих башт з часом була перебудована в млин.

Stadt Zons має складну історію. Воно встигло бути французьким та прусським. Мало іншу назву, проте повернуло собі власне ім’я та стало титульним містом. Титульне, бо не має всіх ознак, які мали бути притаманними для міста. На 2020 рік у Зонці (чи Цонзі?) проживає всього близько 5,5 тисяч людей.

Як туристична пам’ятка Stadt Zons приваблював туристів ще з 1900 року. І воно дійсно дивовижне. Мені пощастило потрапити туди за кілька днів до Різдва і це було дійсно казково. Людей не було зовсім і можна було спокійно кружляти вузенькими вуличками, роздивлятися святково прикрашені будиночки.

Цікаво, що на деяких будинках були номери, можна було проголосувати за найкраще різдвяне оздоблення. Особисто мене більш за все вразив будинок з Хогвардсом у вікні й музичною скринькою. Музика, звісно, теж з серії фільмів про юного чаклуна.

Ще дивовижною пам’яткою є фонтан зі свинями. Взимку він, ясна річ, не працює, але виглядає кумедно. Фонтан вшановує «свинячу ворожнечу» Зонсів. У 1577 році солдати викрали в містян стадо свиней через суперечку кельнського архієпископа Салентина фон Ізенбурга з капітулом Кельнського собору. Містяни перемогли. І хоч свиней не повернули, та отримали грошове відшкодування.

Окрім свиней ще є музей мистецтв і архів діалектів. Чомусь друге мене особливо вразило. Шкода, що було зачинено.

Загалом, містечко неймовірне. Воно ніби просотане давниною та історією. Хоча, чого це – ніби?