Viva Mexico!

На шістдесят шостому поверсі в Торонто ми, зазвичай, слухали пожежні тривоги та сирени швидких і поліції. Кам’яні джунглі. Виразні в своєму урбаністичному стилі. Після суворої, холодної та, з приходом зими, сірої Канади, Мексика вибухнула кольором, ніжним яскравим сонцем та природніми звуками.

Серед всього курортного різноманіття, ми вибрали Плайю дель Кармен, що неподалік від славнозвістного Канкуну. Але не в епіцентрі туристичних подій, а на віддаленні. В затишному житловому районі, який охороняється наче військова база. З собаками, під’єднаним до електрики парканом та озброєною вартою.

Проте ніщо людське нам не далеке, а навколо стільки парків розваг! Ми обрали той, що поряд та про який більш за все було коментарів. І як тільки розібрали валізи, намастилися сонцезахисним кремом та поїхали.

Весь велетенський комплекс має назву «Xcaret». Він включає в себе готель, якщо вам потрібно, купу ресторацій та магазинів, імпровізований, розкиданий по усьму парку, зоопарк та активності у воді. Ще є кілька великих сцен, на яких проходять різноманітні вечірні шоу. Але ми — ліниві сідниці, тож з двох днів до шоу жодного разу не залишалися.

Зоопарк нас не дуже вразив. Але це не через те, що там щось погане. Просто після національних парків Шрі Ланки, побачити двох оленів чи одну мавпу, якось бідненько. Проте ми нарешті побачили ягуара. Він, невтішний, витоптав всю траву, так дивився на людей і чекав, коли ці лисі хворі мавпи впадуть з того мосту і вже можна буде «погратися».

Ще була ігуана, яка дивилася на всіх трохи зверхньо.

В наш квиток входило харчування. Один раз на день ми могли зайти до будь-якого закладу із буфетом і попоїсти, випити одне безкоштовне пиво та насьорбатися соків чи води вдосталь. Їжа смачна та різноманітна. Так, в форматі шведського столу, але це не впливало на якість. Цікаво було дивитися на людей, які не їли рибу чи якісь інші морепродукти, а робили собі бургери чи хот-доги. Таке, доречі, буває майже всюди. Люди не куштують щось нове, а їдять щось звичне.

Та більш за все нас вразили річки, яких на території парку є аж три. Вони позначаються різними кольорами і являють собою три різних маршрути крізь весь парк. В рятівному жилеті можна ліниво плескатися будь яким маршрутом. Чи натягти ласти і гребсти активно. Найдовша річка трохи більша за 700 метрів. Найкоротша приблизно 680 метрів.

Всі річки різні. Одна проходить майже завжди на поверхні. Друга майже вся проходить крізь печери. Одна щось середнє поміж першими двома. Повірте, це дуже красиво. Загадково та таємничо під землею, яскраво та захопливо на свіжому повітрі.

Окрім річок є ще різноманітні забавки. Купання з акулами чи дельфінами, снорклінг, катання на спідботах та парашуті. Все це, окрім снорклінгу, за додаткову платню.

Нам снорклінг був не дуже цікавий, бо площа водоймища невеличка, людей багато. Складалося враження, що ти у ванні із натовпом. Риб теж невелика кількість. Цікаво було б на черепах подивитися. Але з тою кількістю народу, було як в Яллі — оооо, дивіться!!!! І все кодло біжить до бідної тварини.

А ще ми нарешті дійшли до гарного закладу! Це вже не в парку, це на відомій місцевій 5й авеню. Чому я з таким захопленням про це кажу? Бо після канадського сервісу і їхньої їжі, Мексика нас просто захоплює. Тож, зайшли ми до місцевого ресторану-гриль.

Чесне слово, я скучила за сервісом! За дорогим, цікавим посудом та їжею, що фантастично смакує. За крутим обслуговуванням. Наш офіціант і так нас файно обслуговував, а як дізнався, звідки ми саме, приніс нам пиво і сказав, що Мексика підтримує Україну. Це було дуже приємно. І незвично.

Поки що нам все дуже подобається. І здається, ми не відігрілися після холоду Північної Америки. Але все попереду.