• Полк «Азов»

    Ну, що ж…

    Жодної хвилини не сумнівалась, що кляті орки так просто азовців не відпустять. Правда, я думала, що з ними влаштують якийсь «показовий концерт» із судом. А вже потім, за знущання над великою нацією Донбасу, також показово розстріляють.

    Щось в русні точно пішло не так і вони просто рознесли будівлю із полоненими. Звичайно, що із кожної […]

  • Ми всі не вигрібаємо

    Не знаю, що це, але я з дитинства боюся грюкоту в двері. Та й дзвінків у двері теж. Не те, що я прям боюся, але нервуюся. Не знаю, чому саме, воно наче завжди так зі мною було. Можливо, це голос крові, бо за прадідом приїхав чорний воронок? Діда тоді розстріляли.

    А що зараз? Тепер я смикаюсь […]

  • Мюнхен

    Мюнхен пахнет жасмином и липой…

    Низкие дома, зелень, высокая трава и ни с чем не сравнимый уют. Ты сразу чувствуешь себя даже не дома. В гостях у любимой бабули. Оказалось, что Мюнхен — это еще и город пожилых людей. Честное слово! Такого количество модных бабуль и пижонистых дедуль я не видела никогда!

    Мы жили в тихом зеленом […]

  • Домовленості

    Пам’ятаєте, я колись робила допис про «зелений коридор»? Той, крізь який я б їхала тільки від безвиході та відчаю. А пам’ятаєте, які в мене були аргументи? Навіть якщо пам’ятаєте, то все одно скажу. Я не вірю тим людям (нелюдям). Скількі «котлів» було після домовленостей? Скільки таких «коридорів» розбомбили та розстріляли?

    І от наразі, що ми бачимо?

    Якогось […]

  • Доминируй, властвуй, унижай!

    Когда-то давно мир узнал про страшный и прекрасный мир БДСМ. Да, да! Автор будущего шедевра учитался «Сумерками» до умопомрачения и написал фанфик. Тоже жутко романтичный, только про жёсткий секс.

    Все барышни, от мала до велика, и даже некоторые юноши, взахлёб читали про «я не занимаюсь любовью, я трахаюсь». И все пускали розовые сопли, ведь великая сила […]

  • Біженці

    Про вдячність розповідають дуже рідко. Це майже нікому не цікаво, бо на спільну думку, люди й так повинні бути вдячними! Про що ще казати?

    А розповідають про невдячність, нахабність та невічливість тих, хто втікає від війни. Цього разу і я не буду виключенням. Бо мені це болить. Бо часом хочеться гепнути по голові і заволати: «Ви […]

  • Життя продовжується

    Нещодавно на одному з пляжів Одеської області якийсь відпочивальник підірвався на міні. Не дивлячись на заборону, на попередження про небезпеку, про кучу постів та розповідей, що усе заміноване, якесь одоробло полізло до моря. В його день народження йому відірвало голову. Свято було «отрив башки»…

    І в мене є питання. Добре, не страшно за себе. Людей не […]

  • Наруга над жалобою

    Я виїхала з рідного міста у липні 2014 року останнім потягом. Приїхала спочатку до Харкова. Місто жило своїм життям, проте кількість переселенців сягнуло піднебесної, тож всі все одно були на стрьомі.

    Одеса ж зустріла мене, як мачуха стрічає небігу. Саме там я зрозуміла, що взагалі не важливо, на чиєму боці я була, що підтримувала чи що […]

  • Поезд на Варшаву

    Интерсити «Хелм-Варшава» — филиал ада на Земле. Прохладнее было даже во всеми уже забытом, но от этого не менее жутком, «Луганск-Львов».

    Четыре длинноногие улыбчивые девушки с шестью огромными чемоданами и милым маленьким песиком прямо таки оккупировали купе. Все полки были уставлены самокатами, песьими корзинами и прочими картинами.

    Было жарко. Все потели. Пес невозмутимо смотрел по сторонам, изредка […]

  • Ведь я люблю тебя, Киев! (с)

    Вы даже не представляете, сколько моих друзей, вернувшись всего на несколько дней, с огромным трудом заставляли себя собирать вещи. Какой мукой был очередной отъезд. Как сильно они хотели остаться. Вот я и боялась, что приеду в Киев и меня просто разорвет от тоски. Боялась, что не захочу уезжать, а уезжать надо.

    За пять месяцев любимый город […]