-
Вер 30 2022 
Лисий історик
Ну, що ж… Тепер моя хата розташована на псевдоросійській території. Ясна річ, моя думка нікого не хвилює, але! Луганськ – це Україна.
Щодо самого звернення. Треба дивитися, бо такого ви не побачите ні в кіно ні в книзі. Можна припустити, що до лисого вже прийшли перші трави від Талібану. Таке в тверезому стані не вигадаєш.
Як чудово […]
-
Вер 28 2022 
Беги, Форест, Беги!
Наверное, из каждого утюга сейчас рассказывают, и на любой поверхности транслируют километровые очереди настоящих российских патриотов. Люди, собрав свой нехитрый скарб, ободрав поддерживающие войну в Украине надписи, побрив детей налысо (ведь от большой любви к рассеюшке выбрили на детских висках православно-скрепную Z), разбегаются в разные стороны. Как тараканы на замызганной кухне, когда нерадивая хозяйка клацнет […]
-
Вер 26 2022 
Теб’ радую я в день народження! (с)
Ну, що ж… Вчора мені стукнуло 36 років. І, як і завжди, реальних змін я в собі не відчула, жодна істина мені не відкрилася та якась благодать на мене не зійшла. Але, як і раніше, хочу підвести підсумки. Що ж такого зі мною сталося, чи змінилося якось моє життя, чим минулий рік запам’ятався та що […]
-
Вер 15 2022 
А нас-то за что?
Вместе с появлением серьезного оружия, а потом и в процессе успешного украинского контрнаступления, у людей “из-за поребрика” стал появляться прекрасный в своей нелепости вопрос: “А нас-то за что?”
Это очень сложный вопрос. И в то же время очень простой. Но для полноты картины устроим с вами игрища.
Давайте поиграем в какую-нибудь игру на воображение. Во что-то такое, […]
-
Вер 13 2022 
(Не)переможна армія
Так, так! Знаю, вже про це казала. Але тут треба повторитися, бо воно так файно вмальовується в загальну картину!
Так от. Році може в 2013 чи 2012 в місті Алчевськ на Луганщині дивилася я парад до дня перемоги. Трансляція йшла ажно з самої Червоної площі. Солдати йшли стройовим кроком, військова техніка їздила ідеальними рядами, літаки видавали […]
-
Вер 07 2022 
Хай живе надія
Весь час мені намагаються відкрити очі, бо я нічого не розумію. Особливо не вистачає в мене розуму зрозуміти, як саме наді мною знущалися кляті бендерівці. Як погрожували вирвати язик та називали селючкою, бо всі продвинуті чувіхи повинні спілкуватися інакше.
Так от. В часи мого щасливого студентства я співала у фольклорному ансамблі. Звісно, співали ми українські пісні. […]
