Аруба

На півдні Карибського моря розкинув береги свої острів. Ну, як острів… Острівець. Довжиною 32 кілометри, а найширше місце сягає десь кілометрів 10. Називається він Аруба і з 1986 року є офіційною частиною Королівства Нідерланди.

Насправді, з тим входженням сталась доволі цікава історія. Бо головний борець за незалежність не дожив до тої незалежності зовсім небагато. А після його смерті незалежність трошки відклали, а потім взагалі передумали. Отже Аруба досі є частиною Королівства Нідерланди.

Мені важко давати оцінку. А, тим паче, казати, що нащо та незалежність потрібна, але є одне але. Оскільки Аруба була нашою 38ю країною і було з чим порівнювати, то на фоні багатьох незалежних країн, Аруба на дуже високому рівні. Нас здивувало, що навіть люди, які займають невеличкі посади, вільно володіють кількома мовами. Наприклад, продавець сім-карт в аеропорті вільно спілкувався чотирьма мовами: англійська, нідерландська, іспанська та папьяменту.

Наразі острів доволі успішний. Він вже не є лишень сплошним заводом по переробці нафти, хоча ця галузь також відроджена та розвинена.

Ще однією з ліній промисловості є фабрика по переробці алое. Цікавий факт: арубанське алоє має найбільший вміст алоїну в світі. Завдяки цьому косметика з Аруби на основі алоє дуже популярна. Магазинів з нею достатньо, а на фабрику можна потрапити із екскурсією.

Аруба вже доволі давно є відомою оффшорною зоною. (Не Панамою єдиною, як то кажуть). А Центральний банк Аруби є членом Групи наглядових органів міжнародних фінансових центрів.

Та головне на острові – дуже круто розвинений турістичний напрямок. На високому рівні розвинена сфера обслуговування. Більша частина узбережжя – готелі, ресторани та пляжі.

Тепер про природу. Бо чого саме всі так полюбляють цей острів? Уявіть собі Карибський басейн, смарагдове море, зелень тропічних лісів, повноводні швидкоплинні річки… Уявили? Молодці, забудьте. Бо Аруба – це сухий тропічний клімат. З постійними вітрами, через що візитівкою острова є покручені від вітру дерева та нахилені в один бік пальми.

Весь острів наче шматочок пустелі. Каміння, глина, кактуси, коротенька суха травичка. Все це особисто мені нагадує картини зі старих фільмів про ковбоїв. Не вистачало свиту та перекотиполе. А так – ідеальне зображення. І ось в цьому дикому, наче завмерлому чи й взагалі вмерлому краєвиді можна віднайти таку красу! Це настільки незвично та неочікувано!

Окрім холмів та хащів з кактусів, Аруба прекрасна своїми пляжами. Я не пляжниця, але за ті кілька днів, що ми відвідували Арубу, відчула справжню насолоду від подібного відпочинку. Білосніжний пісок, прозора вода, різнокольорові рибки, дивовижні птахи і… невелика кількість людей.

Насправді, людей було вдосталь, але на острові є кілька різновидів пляжів. Облаштовані, з ресторанами та ліжаками – з натовпом. І “дикі”, куди приходять місцеві або дістатися туди можна тільки машиною або якоюсь екскурсією. Ми обирали тихі та безлюдні місця.

Кажуть, що Аруба відома своїми рожевими фламінго, які вільно гуляють пляжами. Нам вони не зустрілись жодного разу, але були інші птахи і вони теж виглядали епічно.

Головною визначною пам’яткою є Національний парк Арікок. Він розташований в центрі та на півночі острова та займає 18% від загальної площі всієї Аруби. Саме в ньому знаходяться дивовижні печери. В одній з печер живуть кажани. В іншій – чудернацькі сталактити та сталагміти. І отвори у формі серця.

В печері Фонтейн можна подивитись на стародавні малюнки. Щоправда, дехто каже, що це – підробка. Але науковці з національного парку стверджують, що ці петрогліфи були описані ще у 1836 році і сумніватся в їх автенточності немає причин.

На території парка також розміщений парк вітряків, що виробляє електроенергію.

А ще є дуже красиві скелі, які омиті морем та обвіяні вітром до стану коштовного мережива.

Також на півночі, але вже за територією національного парку, є кілька печер, облаштованих сходами та пірсами. Туди можна спуститись та поплавати у солоній морській водичці під дахом із велетенської скелі. Якщо туді приїхати зрання, то людей буде або мало, або взагалі нікого.

Цікавим місцем із гарними панорамними краєвидами є Каліфорнійський маяк. Він заввишки 30 метрів і стоїть на пагорбі Худішибані. З оглядового майданчика не вершині маяка можна побачити майже весь острів. Щоправда, весь майданчик затягнутий товстою та щільною сіткою. Це зробили після вчиненого сїіциду задля запобігання таких трагедій в майбутньому.

Дітям та дорослим буде цікаво відвідати віслючу ферму, де вільно гуляє ціла купа віслючків. На території можна придбати спеціальну їжу і погодувати сірих бешкетників. Або привезти із собою якусь городину.

Ще хочу сказати, що Аруба – це те місце, де конче треба винаймати автівку і подорожувати. По-перше, це значно дешевше, ніж з екскурсіями. А по-друге, дуже зручно. Окрім цього, острів невеликий, за півгодини можна проїхати з західу на схід. А якщо з півдня на півноч, то й 10 хвилин достатньо. Дуже хороші дороги. Замість світлофорів, всі перехрестя із рухом по колу. Сам рух неспішний та врівноважений.

І наостанок, оскільки я не фанат пляжного відпочинку, то три повних дні було більше, ніж достатньо. За цей час можна оглянути всі туристичні пам’ятки, насолодитися казковими заходами сонця та поплавати у неймовірній блакитній воді.