Катя Лысенко

Пам’ятаєте, я колись робила допис про “зелений коридор”? Той, крізь який я б їхала тільки від безвиході та відчаю. А пам’ятаєте, які в мене були аргументи? Навіть якщо пам’ятаєте, то все одно скажу. Я не вірю тим людям (нелюдям). Скількі “котлів” було після домовленостей? Скільки таких “коридорів” розбомбили та розстріляли?

І от наразі, що ми бачимо?

Якогось […]

Про вдячність розповідають дуже рідко. Це майже нікому не цікаво, бо на спільну думку, люди й так повинні бути вдячними! Про що ще казати?

А розповідають про невдячність, нахабність та невічливість тих, хто втікає від війни. Цього разу і я не буду виключенням. Бо мені це болить. Бо часом хочеться гепнути по голові і заволати: “Ви […]

Я виїхала з рідного міста у липні 2014 року останнім потягом. Приїхала спочатку до Харкова. Місто жило своїм життям, проте кількість переселенців сягнуло піднебесної, тож всі все одно були на стрьомі.

Одеса ж зустріла мене, як мачуха стрічає небігу. Саме там я зрозуміла, що взагалі не важливо, на чиєму боці я була, що підтримувала чи що […]

Интерсити “Хелм-Варшава” – филиал ада на Земле. Прохладнее было даже во всеми уже забытом, но от этого не менее жутком, “Луганск-Львов”.

Четыре длинноногие улыбчивые девушки с шестью огромными чемоданами и милым маленьким песиком прямо таки оккупировали купе. Все полки были уставлены самокатами, песьими корзинами и прочими картинами.

Было жарко. Все потели. Пес невозмутимо смотрел по сторонам, изредка […]

Вы даже не представляете, сколько моих друзей, вернувшись всего на несколько дней, с огромным трудом заставляли себя собирать вещи. Какой мукой был очередной отъезд. Как сильно они хотели остаться. Вот я и боялась, что приеду в Киев и меня просто разорвет от тоски. Боялась, что не захочу уезжать, а уезжать надо.

За пять месяцев любимый город […]