Джон Вік 4

На IMDB оцінка “Джон Вік 4” – 8,3. Це дуже круто. У відгуках пишуть, що фільм не тільки не гірший за перший, а навіть кращий. Я не знаю, за яким принципом йшло оцінювання. Як на мене, то гасло “Джон Вік 4” – “недоусмтво та відвага”.

Якщо ви маєте бажання подивитися цей “шедевр” і насолодитися, то далі краще не читати.

Тож, поїхали. Сліпий вбивця (і чому він не снайпер???)… Гладкий нінзя-астматик…

Куленепробивна краватка (хай їй грець!). Навіть якщо в тебе броньований костюм, кілька куль зламають тобі ребра або відіб’ють нутрощі. Хоча, це ж кіно, кому треба ті реалії?

Двадцятихвилинна безперервна сцена бійки.

І пафос! Дуже багато пафосу. Версаль, золото, балет. Японські мечі, юмі, кано. Золоті зуби, п’ять двійок в роздачі, сокири. Натовп, що не чує пострілів і не бачить вбивста.

Задля коротенького діалогу – п’ять хвилин вершники скачуть навколо тих, хто спілкується. Бєларуська російськомовна жіночка із татуюванням “бог войны” – дочка православного священника, що проводив служби в католицькому костьолі.

Жодного смисла в сценарії. Як хто спитає: про що фільм? Відповідь одна – про мерзенну криваву баню. От цього вдосталь. Річки з крові, нутрощів та відрізаних кінцівок.

Я не знаю, чому у фільма такий високий рейтинг. Таємниця ця невідома мені. Певно, я чогось в цьому житті не розумію. І пропустила той момент, коли відсутність ідеї та смислу легко заміняють ідиотизмом і кривамими бризками. Насилля, безсилля та огида – мейнстрім.