(Не)переможна армія
Так, так! Знаю, вже про це казала. Але тут треба повторитися, бо воно так файно вмальовується в загальну картину!
Так от. Році може в 2013 чи 2012 в місті Алчевськ на Луганщині дивилася я парад до дня перемоги. Трансляція йшла ажно з самої Червоної площі. Солдати йшли стройовим кроком, військова техніка їздила ідеальними рядами, літаки видавали в небі щось неймовірне. А вже зовсім доросла я дивилася і плакала. Навіть спитала в мами: “Мамо, ти можеш собі уявити, що трапиться, якщо це все поведуть в бій? Яка жахлива міць!” Мама з посмішкою сказала, що ми це навряд чи побачимо.
Шо ж, мамо, ми побачили. Ти двічи на власні очі. Мені пощастило трішки більше, я тільки один раз. Врятувала нелюбов до холодів та любов до подорожей.
Вся ця міць припхалася до наших домівок. Але є ньюанси…
Вже те, що вся ця міць застрягла та не розірвала Україну за кілька місяців – великий показник. Техніка виявилася пофарбованим металобрухтом, солдати – грабіжниками та гвалтівниками. Це не завадило руйнувати міста та вбивати мирне населення. Може, ця їхня неповноцінність додавала їм ненависті та безжальності.
Та Україна встояла, заручилася підтримкою майже всього світу, почала отримувати зброю і навалювати ворогу. Першими прийшли “Джавеліни” з “Байрактарами”. Здається, це й був перший перелам на цій війні. Танки горіли-палали, наче новорічні фейєрверки. Великі руські воїни почали встановлювати на танки якісь захисні споруди з лайна та гілляк. Але сучасна зброя, мабуть, не знала, що це повинно їй завадити і гатила так, що тільки встигали статистику читати.
Потім почала під’їжджати техніка побільше. Декілька одниниць всього навсього. Я читала зведення та міркувала, чим може допомогти кілька Хімарсів там, де війна займає площу як Франція за розміром? Всі ми з вами побачили, що може. Це другий перелам. Все знов запалало. І запалало далеко.
В жодному разі не зменшую заслуги наших військових. Вони – справжні герої. Це вони керують ракетними установками, вони наводять зброю на цілі, вони безстрашно прослизають в стан ворога, вони рятують людей.
От так і з’ясувалося, що велична та могутня армія біжить, втрачаючи лапті, труси, вчителів та зброю, лишень від декількох ракетних систем та солдатів, над якими вони стільки часу потішалися. Що ж, добре сміється той, в кого Хімарси.