Перу

Навіть якщо ви не такий солоденький пиріжечок, як я. Ви – спортивні та вмотивовані, але ніколи не були високо в горах, вам все одно буде погано. Я б дала на це близько 95%. І це не питання фізичної підготовки. Це проблема кисневого голоду. Буде паморочитися голова, мліти кінцівки. Ви будете втомлюватися не те, що на сходах, а просто стоячи. І навіть лежачи.Зʼявиться задишка. Вас може нудити, може боліти голова, можуть зʼявитися проблеми зі сном, бо організму не вистачатиме кисню і він вважатиме, що ви задихаєтеся.

Який висновок? Якщо ви збираєтесь кудись на височінь, то дайте собі кілька днів на адаптацію. Бо якщо ви прям з літака пошкандибаєте на пʼятитисячник, можете склеїти ласти. Чи палки для скандинавської ходьби.

Я серйозно! Це не тільки на особистому досвіді, це й на чужих прикладах. Весь автобус страждав від запаморочення та нудоти, коли була екскурсія на Райдужні гори. Не страждали гід з водієм, бо вони місцеві. І ми, бо то був наш 10й день і організм трошки прийшов до тями. Щоправда, ми страждали з інших причин, тож слідкуйте, що їсте перед екскурсіями.

Я не медик, і радити ліки не маю права. Та пілюлі, що допомагають адаптуватися до гір, існують. І так, вони дійсно працюють.

З алкоголем погано, кава теж не дуже. Вода, чай, соки – ваші друзі весь час. Всі радять чай з листям коки та цукерки теж з кокою. Не знаю, скільки треба зжерти та випити, щоб з’явилась необхідна енергія та міць, але це точно смачно.

І не треба таке із собою вивозити в якості подарунків. Це вважається наркотичновмісними речовинами, а отже можна запроторитися за грати за контрабанду какаїну.

А ще на висоті холодно. Льодяний вітер. Житло без опалення. Теплі речі – маст хев. Можна купити пончо, шапку, перчатки та гетри з альпаки. Тепло і весело. У будь якому разі потрібні куртка та зручне взуття. На останньому наголошую особливо!

Сонцезахисний крем. Люта холодюка не збереже вас від обгаряння. Сонце лине до обличчя сильніше, ніж на пляжі. Тож, капелюх (шапка), крем з СПФ та окуляри – необхідність.

Нам пощастило, ми були в сухий сезон. Спрей від комарів та дощовики не знадобились. Але всі місцеві кажуть, що це треба мати завжди.

Тепер про саму країну. Все, що ви бачили по телевізору або в інтернеті – правда. Гори, нескінченні сходи, яскраве сонце, глина та пил.

Міцні низенькі жіночки в яскравих спідницях, капелюхах-парасолях та із великими «слінгами» замість сумок чи рюкзаків. В них вони носять особисті речі, дітей, щось на продаж. Високі шляпи, різнокольорові прикраси. Обличчя, запечені сонцем та обвітрені.

В містах багато тітоньок в національному одязі із ламами чи альпаками на повідках. Звісно, це забавка для туристів. Та якщо дивитися на жителів маленьких, не туристичних, селищ, то люди так і ходять – в традиційному одязі. А лами з альпаками бігають навкруги.

Перу і справді країна цих чудернацьких тварин. Ось так і дізнаєшся, що альпака та лама – то різні тварини. А ще є вікунья та гуанако.

Це лама. В альпаки морда ширша і не така довга. І вуха коротші. Щодо вікуньньї та гуанако, може ми їх і бачили, але вони нам не відрекомендувалися.

Ще Перу – країна свят та фестивалів. За 12 днів ми потрапили на три. Один був релігійний, один присвячений ремонту мосту з трави, а третій – «Трансформерам», які знімали на Мачу Пікчу і місцеві цим пишаються.

Всі в костюмах. Ці костюми різні і відповідають місцевості, звідки саме ці люди. Діти танцюють, дорослі грають і теж танцюють. Організація – найвищий пілотаж, бо одразу за учасниками йдуть прибиральники, а ще є люди, які оперативно збирають чи розбирають огорожі. Закінчується свято – наче нічого й не було. Паркани зникли, мусору нема, ніхто не побився.

Доречі, про прибирання. В жодній країні я не бачила, щоб прибудинкову територію мили з миючими засобами. Я маю на увазі, що всі тротуари біля магазинів миють з милом! От би Тулуза таке запровадила.

Якщо місто туристичне, а ми в таких тільки й були, то всюди зазивали та продавці сувенірів. Будьте готові, що вам запропонують їжу, картини, масаж, фото з альпакою, шапку або окуляри, брелоки, магніти, цукерку за пожертву і ще багато чого. Це майже як в Єгипті, тільки люди привітніші.

А ще в Перу справді їдять альпак і морських свинок. Все це можна скуштувати майже в будь якому закладі. Навіть якщо це італійський ресторан, стейк з альпаки буде у меню. Доречі, це смачно. Куї (морські свинки) смачніші, ніж в Еквадорі.

На тарільці – стейк з альпаки.

Будьте готові до того, що організація екскурсій дуже дивна. Ви можете їхати з одним водієм, потім вас пересадять до іншого, гід вас зустріне вже на місці і передасть іншому гіду. Як це все в них працює і чому вони не гублять туристів – таємниця це велика. І весь цей гармидар схожий на Індію – треба трошки почекати і все буде. А якщо не буде, то треба ще трошки почекати.

Було цікаво дивитись, як місцеві привчають своїх дітей до праці. Абсолютно нормальною практикою було побачити, як малеча рочків пʼяти миє підлогу разом із матірʼю. Чи допомагає в магазині – приносить товар або розкладає. Іноді самі продають, але це вже старші.

Цікаво, що Перу – найангломовніша країна в Південній Америці. Це за нашими спостереженнями і ми не були в усіх країнах. Та в Куско і Лімі і справді спілкуються англійською досить вільно, навіть в якихось локальних місцинах, куди туристи зазвичай не заглядають.

О, майже не забула! Перу – країна дуже красивих балконів. Це прийшло з Іспанії і було ознакою заможності. Із-за дерев’яного мережива панянки розглядали вулиці.

Чому ж насолода та страждання? Насолода, бо дуже красиво. Страждання, бо високо і холодно.