Що б попоїсти?

Коли я ще жила в Луганську, на все місто в нас був величний, славетний, всіма жаданий і один-єдиний “McDonalds”. Чи варто казати, що черги туди були велетенські. Там завжди вирувало життя, це було точкою зборки багатьох людей в нашому районі і, що характерно, побудований він був не в центрі міста. Проте в найгустонаселенішому районі.

Час від часу, ми ходили туди з подругою. Вона заздалегідь займала чергу, а я поспішала до неї після тренування, щоб попліткувати і поповнити калорії. Не скажу, що це було прям відпочинком в ресторації, але це було недешево і дуже популярно.

Що ж можна сказати процей чудовий заклад на його батьківщині? Там завжди черги. Від малих до старих, від фітоняшек до солодких пірожечків. Що правда, вся черга на Мак-Драйві. З автівок майже ніхто не виходить і черга часом дуже довга. При цьому парковка пуста і в закладі майже нікого немає.

Чого б це? В США це найдешевший заклад харчування. Це дешевше будь-якої забігаловки, це дешевше, ніж купити продукти і готувати самостійно. Окрім цього, ти точно знаєш, що отримаєш. В будь-якому місті буде приблизно одне й те саме. Не дуже корисне, але смачне і їстівне. І це буде за місцевими цінами – копійки.

Ще є чудовий “Starbucks”. Пам’ятаю, що всі були дуже засмучені, що, через деякі обставини, вони так і не зайшли на ринок України. Люди замовляли собі чашки та каву. Це вважалось дуже круто.

Нічого не можу сказати щодо якості самої кави, проте в реальності це – найпростіша кав’ярня. Часом брудна та занедбана. З волоцюгою, що спить за столом в куточку, із липкою підлогою та залитими столами. Звісно, я не була в кожному закладі всесвітньо відомої сітки і глобально не варто судити. Але кілька закладів підряд в одному місті приблизно такі. Тенденція.

Що ж казати про інші заклади? Треба розуміти, що $50 з людини на якесь не завжди їстівне щось ви легко витратите. При цьому, сам заклад буде виглядати як в Американських фільмах 50-х: килим на підлозі, “шкіряні” диванчики, кава в графіні, яку офіціанти підливають тобі час від часу. Тільки є суттєва різниця. В кіно це виглядає мило, чисто і затишно. В реальному житті воно виглядає як заклад з 50-х, в якому ніколи не робили ремонт. Воно чисте (зазвичай), але таке облізле…

Є заклади трошки дорожчі і в цілому непогані. Великі порції, доволі смачні. Проте їх не так багато. Такі, наприклад, як “The cheesecake factory”. Я б про них не писала взагалі, але в них дійсно велетенська кількість різновидів мого улюбленого чизкейку і один був дивовижно задекорований.

Є заклади з “вищої ліги”. Там дуже дорого, проте смачно, чисто, гарно обслуговують і все таке інше. Туди ходять тільки на великі свята.

Цікаво, що замовити їжу також дорого. Я маю на увазі, якусь Uber-доставку, тощо. І це не завжди якісно за смаком та виглядом. Хоча чого можна очікувати, якщо в закладах така ж сама лотерея?

Що ж по магазинах? Розповім на прикладі одного “WallMart”. Це велетенська сітка гігантських супермаркетів. Вони дійсно великі. Ви можете купити там собі навушники, телевізор, гумові чоботи, садове приладдя, купальник чи праску. Футболку, робочий одяг, білизну, пральні порошки і ще багато чого.

Зазвичай, там ще й купа всіляких харчів. Проте в супермаркеті на Гаваях з гектару торгових площин, їжа займає три ряди. На яких: кетчупи та майонез (огромезні), чіпси та солодощі. Один-єдиний майже пустий холодильник з готовими бутербродами і п’ятикілограмовим пакетом брюсельської капусти. З фруктів – яблука та банани. І на цьому все. Ясна річ, є всіляке пиво-газіровка, але це взагалі не про їжу.

Тут треба розуміти місцеву специфіку. Мова не тільки про Гаваї. Американці в більшості роблять покупки наперед. Тобто роблять оптові закупівлі. Наприклад, не купують кілограм гов’ядини, а беруть половину корови, самі розділяють на порції та заморожують. І так майже з усім.

Є ще “Costco”. Там дійсно є все і він розрахований саме на оптові закупівлі. Проте, якщо ви не маєте членської карти, вас не те, що не обслугують, вас не пустять в магазин. Картку можна придбати за $80.

О! І ще. Цікавий факт. Дуже багато закладів харчування не мають туалету для відвідувачей. Взагалі. Ти сидиш щось їж, п’єш каву (сік, воду, пиво), а потім бігаєш по всьому району в пошуках туалету. І так, в Сан-Франциско в деяких “McDonalds” також немає вбиральні. І на заправках немає туалетів. Може і були на якихось, але на тих, куди ми заїжджали – не було на жодній.