“Справедливість”

Я трошки відставала від подруг. В той час, як вони закохувались, зустрічались, цілувались та кохались, я вчилась, співала, читала книжки та складала вірші. Мій перший поцілунок був десь років у сімнадцять. Про секс я вже взагалі мовчу.

Але життя в гуртожитку надавало певного досвіду. В часи мого навчання в моді були підліткові фільми та серіали. Ну, пам’ятаєте, про королів та королев у коледжі? Найпопулярніший парубок в школі? Королева класу? За цими інтригами пильно стежили і привносили щось у реальне життя. В нашому гуртожитку також були «перші парубки на селі» і «найжаданіші дівчата в світі».

Одним з таких парубків він і був. Високий, кремезний, з темним волоссям і майже чорними очима. Вродливий, розкутий, бунтар. Все, як дівчата і полюбляють. Носив він себе гордівливо та впевнено. Поводився так само. Проте, часом переходив межу. Ображав мою подругу, лаявся з усіма, порушував ті правила, які порушувати неможна.

Мені він ніколи не подобався. Кожного разу, як його бачила, перед очима поставала заплакана Свєтка і мені хотілося його ляснути.

Як так сталося, що хлопець не обійшов і мене увагою, я досі не розумію. Одного дня двері моєї кімнати, які майже ніколи не зачинялися, раптово відчинились і на порозі постав він. Здалося, що й так невеличка кімната зменшилась ще більше, а у повітрі повисло щось небезпечне та темне.

– О, як я влучно зайшов. – посміхнувся хлоп на всі тридцять два, дістав із кишені квадратик презервативу і провернув ключа в замку. – Чого дивишся? Роздягайся!

Мені було дуже страшно. Вся секція пуста, на вихідні всі дівчата роз’їхались по домівках, він вищий за мене на голову і сильніший, я в коротеньких домашніх шортиках і зовсім сама. Заволала. Не по-жіночому, щось з матюками. Про те, щоб він валив звідси і якомога далі. Він пішов, так нічого мені і не зробивши, тільки реготав вголос.

Так сталося, що ми дуже скоро зустрілися. На зібранні ради гуртожитку. Де як раз вирішувалось питання, чи виселяють його, чи він залишиться жити. Я – за правду. І мені не соромно розповідати. Я за чесність і справедливість. А ще, я – голова студентської ради гуртожитку.

З гуртожитку його таки вигнали. Після засідання до мене приходили всі, хто тільки міг. Його завідувачка відділенням та класний керівник, завідувачка вихованням та вихователька гуртожитку. Всі в один голос розповідали, що він – файний парубок і не треба ламати йому життя. А мені і не хотілося нічого ламати, я хотіла, щоб можна було не боятися виходити з кімнати в туалет. І щоб Свєтка більше не плакала.

Я не знаю, чи він справді так жорстоко пошуткував. В нього завжди були злі жарти. Скоріш за все, так і було. Але я до сьогодення завжди замикаю всі двері.