Теотіуакан

Як підготувати себе до екскурсії на піраміди? Менше жерти, бо я на тих сходах насилу не вмерла. Ясна річ, що потрібні сонцезахисний крем, капелюх та вода. І комфортне спортивне взуття. Чесне слово, тими чигирями лізти на підборах – збочення. А одна красуня була, я сама бачила, як вона собі ноги гнула.

Цікавим моментом є те, що це місто – не місто якоїсь конкретної культури. Різні люди чули про «місто Бога» і всі до нього йшли. Тим паче, що території вельми сейсмоактивні. От люди і бігли зі зруйнованих міст до міста-легенди. Але Теотіуакан теж свого часу потерпав, від виверження сусіднього вулкану загинуло майже 60% населення.

Купа культур, вірувань та мов. Люди не розуміли один одного, проте кохатися та битися їм це не заважало. З часом населення почало мірятися сакральними посохами – чий же Бог найкращий. До всього цього додалася соціальна нерівність і от місто, до якого всі намагалися потрапити, просто розчинилося в часі.

Спершу спалахнуло незадоволення населення керівництвом, підкріплене голодом через посуху. А потім почалися заворушення: грабування та вбивства багатого населення, руйнування та розкрадання храмів. Люди тікали від місцевої війни та голоду до більш комфортних місцин.

Та ще до забуття і руйнування, місто вибудовувалося за дуже цікавою схемою. На головній площі, що має назву Цитадель, розташовані 4 храми. І від цієї площі розходяться вулиці, які перетинаються між собою під прямим кутом.

Крім того, райони міста розподілялися за соціальним положенням громадян. Окремо бідняки, окремо ремісники чи мисливці, відділена від усіх еліта. В найбагатшу частину права увійти не мав майже ніхто з інших районів.

Більша частина будинків була одноповерхова, з пласким дахом та без вікон. Головним джерелом світла та повітря були двері. Кажуть, що це задля безпеки. Щоб звірі не могли потрапити до помешкання. В кварталах бідняків будівлі розташовані щільно, всі двері виходять в спільні внутрішні подвір’я. В багатіїв простору більше. Окрім того в їхніх будівлях стіни були заштукатурені та пофарбовані стародавньою фарбою.

Майже всі храми однакові і відрізняються один від одного лише розмірами. З одного боку, виглядає міцно, а з іншого, три години човгати серед однакових будівель, лізти та спускатися з отих однакових сходинок у спеку, таке собі задоволення.

Насправді, не розмірами єдиними. Оскільки місто багатонацональне, люди вірили в різних богів і храми теж були тематичні. Кажуть, що тільки у ацтеків було близько 400 богів.

Один з храмів Цитаделі присвячений вже добре відомому богу Кетцалькоатлю – пірнатому змію.

Пам‘ятаєте, як я із захватом розповідала про «магію» Чічен-Іці. І про те, як відлуння здається співом священного птаха кетцаля? Тепер мені здається, що ця луна випадковість і забавка для туристів. Що ж, певно, так і є. Бо в Теотіуакані таке саме відлуння, хоч птаха цього в цій місцевості ніколи не було. Проте зображення птаха є.

Ще одне особливе міце у пантеоні займав ягуар. Є храм, в якому йому поклонялись. А також зберіглася фреска, на якій і змальований цей величний звір.

Щоправда, звір величний, а от намалювали його не дуже. Навіть місцеві регочуть і називають його “ягуаром із великою сракою”.

Перлинами ж міста є дві піраміди. Піраміда Сонця та Піраміда Місяця. Як розповідала нам наш гід, перша піраміда вважалась чоловічою, а друга – жіночою. В обох пірамідах проводилися жервоприношення, щоправда в “Сонці” вскривали череп, а в “Місяці” знімали шкіру.

В наші дні йде багато суперечок щодо символізму та кількості сходинок на Піраміді Сонця. Та насправді ніхто не знає, а вирахувати якусь систему неможливо, бо піраміда відновлена і сходинки побудовані не правильно. Згідно канонів, це повинні бути лише одні сходи з низу і до самого верху.

В середині піраміди розташована зала, що за формою нагадує хрест або чотирилистну конюшину. Доступ до зали зачинений для всіх, окрім археологів. Саме вчені і знайшли в кутах піраміди захоронення дітей.

Так, в найтяжчі часи в жерву приносили дітей також. При чому (певно, про це є якісь наукові свідчення), в той час було багато дітлахів із розумовими відхилиннями. Це пояснюють великою кількістю інцестів та, як слідство, виродженням. Але таких дітей не чіпали, вважалося, що з ними розмовляють боги. А от дітей з гетерохромією (очі різного кольору), або з якоюсь нетиповою зовнішністю – колір волосся або шкіри, тих, хто яскраво відрізняється, віддавали богам.

Піраміда Місяця є хоч і меншою за розміром, але вважається головною. Чому? Бо це – жіноча піраміда, а без жінки все на світі зникне.

Саме в цій піраміді знайшли кімнату із скелетами. Всього в тій камері 12 людських скелетів. 10 з яких просто розкинуті, і вважаються жертвами-ворогамі міста. А от останніх два – обережно посаджені, вбрані у прикраси із нефріту, що говорить про їхнє високе походження.

Окрім людей, були знайдені скелети ягуарів (пум), орлів, та вовків (койотів). Доповнювалося все це мозаїкою із нефриту та 18 обсидіановими ножами. Чому саме така кількість, такі звірі і що саме хотіли люди, які проводили цей ритуал, досі не відомо. Є тільки припущення, що це було зроблено під час перебудови піраміди.

Так, піраміди добудовувались. Раз на 52 роки капличка на верхівці пірамід руйнувалась та відновлялась на новій прибудові піраміди. Отже, одного разу створені, вони росли згодом. А 52 роки вважався сакральним періодом.

Для мене стало найбільшим розчаруванням те, що майже все відновлене та відбудоване. Десь зберігся кусень стіни, в більших частинах храмів – тільки фундамент. Якби нам не ткнули вказівкою, ми б і не побачили тої пофарбованої штукатурки. Очікування – приїхав подивитися давнину. Реальність – бачиш новобудову.

Але! Якщо не чіплятися, то дуже красиво та велично.