Воля та розум

Останнім часом мені дуже співчувають. Як гадаєте, через що саме? В моїй країні війна вже більше восьми років? Мені знов довелося втікати? Руйнуються життя, плани, мрії? Що там ще може бути? Продовольча криза в світі? Руйнується чийсь бізнес? Все, що звично, втрачено і тепер доводиться пристосовуватися до нових реалій?

Людям мене шкода, бо я не маю можливості дивитися нормальне телебачення. Мені нема де взяти правдиву інформацію. Бо в моїй країні не існує свободи слова.

В цей момент я нервово потираю обличчя, намагаючись зрозуміти, коли це я переїхала жити до росії? Бо раптово з’ясувалося, що ІСТИНА є тільки у сімоньян та солов’їного лайна. Саме їх я дивитися чомусь не маю можливості.

Ну… Як би так чемно відповісти, без матюків…

Почнемо з того, що цю маячню я не дивлюся, бо в мене немає стільки здоров’я. Мене починає нудити навіть від скрінів з екрану. А коли вони відкривають рота і починають нести всю цю ДІЧЬ (маячню, бредні, ахінею, дибілізм, ідиотизм, нісенітницю), то вже прям блювати біжу. Бо як таке взагалі можна вигадати? Навіть не сказати, просто вигадати!

Так от. Любі мої. Справа вся в тому, що в мене, як і в кожного громадянина чи (та) жителя України є можливість дивитися будь що. В нас є вільний доступ до всіх соціальних мереж. Навіть смітники, накштал “ОК” вже у вільному доступі.

Ми можемо дивитися та читати новини з усього світу. Українські, білоруські, молдовські, румунські, новини країн Балтії, французькі, іспанські, японські, полінезійські чи австралійські. Навіть російські, їх ніхто не забороняв.

Ми можемо підписатися на будь-якого блогера. В нас є доступ до Фейсбуку та Інстаграм. А людину, що вийде на будь яку площу з білим папірцем та підніме його над головою, ніхто не заарештує. А ще до мене не прийдуть додому, якщо я напишу в себе на сторінці в інтернеті “Х.. війні”.

Доречі. Нікого не змушує замислитися момент, що в нових “звільнених” містах перше, що роблять, це російське телебачення? Не воду та газ. Телебачення! І не звичні 100 каналів з усього світу. А лише декілька російських. З обов’язковими скабєєвими, соловйовими та іншими.

Сподіваюся, що із доступністю інформації та можливістю її використання ми розібралися.

В черговий раз з’ясувалося, що я жеру немовлят та ріжу снігурів. І мені, виявляється, зовсім не шкода людей з мого рідного краю. Я влаштовую ритуальні танці, коли гине чергова дитина і закликаю чоловіків гвалтувати жінок.

Мені шкода мирне населення з обох боків. А ще більше мені шкода, що люди вірять телевізору. Хай їм грець, цим снігурам. Але бойові комарі? Гусаки-вбивці? Солдати-кіборги?

Так, так! В нас насправді є кіборги, бо люди витримали, не витримав бетон. Але це трошки інше.

Серйозно, люди. Ви в усе це вірите? То ж може треба подивитися не тільки раісся24, а ще щось? Може буде хоч якесь просвітлення? Книжки розумні можна почитати. Особливо наукові. Щось про генетику або біохімію. Так, дивишся, почнете розбиратися, як воно там насправді може бути.

Чи вас всіх покусали радіактивні павуки, тільки ви замість супер-сили отримали супер-тупість?

Дуже зручна позиція – нічого не читати, нічого не дивитися окрім… Бо якщо щось читати, в чомусь намагатися розібратися, скептично ставитися до всього, перевіряти інформацію в різних місцях, то ж можна навчитися думати самостійно.

Але ж легше подивитися тєлєк. Там тобі розкажуть, як саме і про що треба думати. Чи взагалі не думати, бо за тебе будуть думати інші. А ти не відволікайся. Народжуй дітей, щоб було більше “гарматного м’яса”.

Потім на гробові гроші купиш собі якусь колимагу. Не дарма вагітніли, народжували, годували. Як свиню, на убій. Потім підросло, тож зарізали та продали. На отримані гроші щось потрібне купили. Хоч якась, та користь.

Агов, сусіди! Нікого не насторожує новий законопроєкт “О запрете отрицания семейных ценностей”? Тож, якщо його приймуть, будь які розповіді про гомосексуалізм будуть прирівнювати до закликів до війни та розпалюванню ненависті. Ще під пильне око моралізаторів та борців за скрєпи потрапили чайлдфрі. Мабуть, вони теж несуть велику загрозу для суспільства. Треба ж когось відправляти на війну!

Є така цікава схема впливу на натовп. Неможна людям одразу закручувати гайки. Бо можна отримати по голові. А от якщо це робити поступово, то все буде добре. Тож, на прикладі “сімейних цінностей.”

Раніше тебе дзьобали батьки: “Хочемо внуків”. Бабусі з дідусями: “Хоча б дожити, щоб правнуків побачити!”. Суспільство, яке наче не має права від тебе вимагати, але задовбати може. Це було неприємно, але не смертельно. Ти міг послати під три чорти всіх їх разом і насолоджуватися життя. Чи страждати. Нікого ж не цікавлять причини твоєї бездітності.

Припустимо, що закон прийнятий. Тепер суспільство на законодавчому рівні може лізти в твоє ліжко і запитувати: чого це ви заради насолоди кохаєтеся, а не народження дитини задля?

З часом люди звикнуть. Потім з’явиться якийсь закон “Про налог на бездітних”. Може й викликає обурення, проте не критичне. Податком більше, податком менше. Проковтнуть і це. А потім новим нормативом постановлять народжувати щорічно…

В підсумку. Закон цей не прийняли. Але не тому, що він пришелепкуватий. Він сирий. Тобто недостатньо розкрито, що саме є сімейними цінностями, та як саме треба боротися із ЛГБТ та чайлдфрі.

Так шо там, любі друзі, як там із свободами та правами?