Життя продовжується

Нещодавно на одному з пляжів Одеської області якийсь відпочивальник підірвався на міні. Не дивлячись на заборону, на попередження про небезпеку, про кучу постів та розповідей, що усе заміноване, якесь одоробло полізло до моря. В його день народження йому відірвало голову. Свято було “отрив башки”…

І в мене є питання. Добре, не страшно за себе. Людей не жалко? Не жалко батьків, що ховатимуть сина? А якщо від осколків помре ще хтось? Ну, тут теж є момент, якого біса вони роблять на замінованому пляжі? Проте це не змінює головного: якщо ти виживеш, як будеш почувати себе, бо через твої дії загинули люди?

Тут, доречі, моя свекруха заявила: “До лісу в цьому сезоні, гриби збирати, не піду, бо там можуть бути міни.” От вона, думка розумної людини! Хай їм грець, тим грибам! Нащо вони потрібні, якщо відірве руки та ноги? Це добра позиція, справді розумна!

В країні війна. Навіть якщо саме зараз до вашого міста нічого й не прилітає. Але прилітає у Краматорськ. У Вінницю, Дніпро та Одесу. Де гарантія, що завтра, чи через три дні або тижні, воно не припхається на ваше подвір’я? Ніхто зараз не в безпеці. В жодному місті чи селищі. Хто з вас точно може передбачити, куди саме буде наступний удар?

Люди втомилися боятися. І це також нормально. До всього звикають, неможна жити у страху довгий строк. Психіка не витримує. Добре, не бійтеся! Але є правила виживання у реаліях військових подій. Якщо “повітяна тривога”, то треба бігти в укриття. Краще втратити час, аніж життя.

І можна не боятися тої тривоги. Ви ж не боїтеся електроенергії у дротах чи газу в трубах? Проте чомусь голіруч за оголені дроти не хапаєтеся і сірниками протікання газу не шукаєте (принаймі я на це дуже сподіваюся), бо може довбанути струмом чи можна підірватися разом із усією будівлею. Такі прості правила. Як просто їх виконувати. То що ж не так з “повітряною тривогою”? Чому саме її можна легко ігнорувати?

Я в жодному разі не знімаю відповідальності з тих тварюк, хто винний у цій війні. Так, винна росія, “русскіє братья”, ввпуйло. Але вижити в цих реаліях та захистити дітей, то вже наше завдання. Наша ціль. Ніхто не закриє парасолькою від чергових бомбардувань. І на місце не пришиє відірвану десь на пляжі ногу.

Тож, ось підбірка відео з правилами поведінки.

P.S. Так, життя продовжується. Тільки не заважайте йомі продовжуватися й надалі.