Ірландські визначні пам’ятки

Раптом у вашій уяві Ірландія – це різнокольорові вівці, темне пиво, віскі, безмежні зелені схили, залишки стародавніх фортець та вітер, то ви на 99% праві. Додайте ще паркани через гори із каміння і все. Повний ірландський комплект.

Не знаю, як саме в Ірландії зараз, але минулого літа зупинитись в Дубліні було дуже дорого. От прям до абсурду. Це коштувало стільки, що в рази дешевше було купити собі тур по країні. У вартість таких турів входить проїзд, проживання та сніданки. Ясна річ, що проживання є різного рівня і від того залежить вартість.

Тож, оскільки ми все одно планували подорожувати, то подібний тур нам підійшов.

Великий зелений автобус із лайливим рудим ірландцем віз нас красотами цієї мальовничої країни. Гід-водій матюкався і розповідав хтиві анекдоти, що додавало особливої атмосфери. А ще цей веселий чолов’яга надавав поради щодо ресторанів та пабів. Так ми опинились в чудовому і по-своєму легендарному закладі.

McDonagh’s Seafood Restaurant – це невеликий заклад, який відкрився аж в 1902 році і до сьогодення залишається сімейним бізнесом. Саме в ньому можна замовити легендарний fish & chips, який так полюбляють і місцеві і туристи.

Це й справді смачно. Але нам дісталось не багато, бо погодувати чайок нам було цікавіше, ніж поїсти самим.

Ще Ірландія відома своїми замками та фортецями. Частина з них залишається руїнами. Частина є музеями. А деякі переробили в готелі.

Наприклад, неподалік від невеличкого містечка Конг є замок Ешфорд, який розмістився на березі озера Лох-Корриб.

Вартісь номеру починається від 1000 євро за ніч. Але виглядає все й справді розкішно.

В двадцяти хвилинах прогулянки пішки стоять залишки однойменного із містом Конг аббатства. Воно було побудоване у 12 сторіччі на місці стародавнього монастиря. Той був заснований ше у 7 сторіччі. Достаменно невідомо, хто саме заснував Аббатство Конг. Воно кілька разів горіло, його не просто відбудовували, а перезасновували спочатку.

До наших часів від королівського аббатства залишилось небагато. Проте вигляжає все одно велично.

Одним з найпопулярніших замків є Замок Дангвайр. Він розташований поблизу міста Кінвара, що в графстві Голуей. Побудований він був в 1520 році і колись вважався королівської резиденцією.

Наразі він відреставрований та відкритий для відвідин, проте тільки влітку.

Наш водій жартував, що в Ірландії існує замок для лепреконів. І, як виявилось, він не дуже й жартував.

Щоправда, це не замок, а колодязь. Називають його колодязь Піннакл. Побудуваний у 1860 році над невеликим джерелом, який наповнює водою невеликий кам’яний басейн.

Найвідомішим я вважаю замок Бларні. Це місце має багату історію. На цьому місці було побудовано три фортеці. Перша була дерев’яною і довго не протрималась. Друга, вже з каміння, була зруйнована. Той замок, що ми маємо можливість зараз бачити, був побудований третім.

Цікава історія щодо назви замка. Королева Єлизавета І відрядила графа Лестера привласнити цю фортецю. Оскільки замок потрібний був цілим, а не розламаним військовими подіями, то граф намагався домовитися із тодішнім власником, МакКарті.

Ясна річ, що ніхто не мав бажання віддавати свою власність! І МакКарті весь час робив застілля з морем алкоголю, замість перемовин. Графу Лестеру залишалось тільки на хвору голову писати великі листи своїй королеві. Після чергового такого перлу, Єлизавета розлютилась і сказала, що всі ці звіти просто “бла-бла-бла”.

В стіну цього замку вмурований шмат легендарного камня – на ньому в давнину коронували шотландських королів. За легендою, той хто його поцілує, буде мати дар красномовства.

Мене така вдача не спокусила. Бо висоти я боюся більше, ніж хочу красиво розмовляти. А от лізти в якісь пристрої для тортур, то моє.

Доречі, в Ірландії працює Європейська асоціація історичних будинків. Частина будинків, яка входить в перелік цієї асоціації, відкрита для відвідин. І це для мене було по-особливому цікаво. Наче ти опиняєшся на сторінках історичних романів.

Тебе проводять екскурсією будинком в той час, як господарі в цьому будинку живуть. Для відвідин відкриті кілька залів та є спеціальний маршрут. Шансів зустріти якогось герцога в трусєлях майже нульовий. Та все одно цікаво! Раптом повз пройде таки містер Дарсі.

З’ясувалось, що можна купити собі замок і зробити з нього собі житло. Так і сталось із замком Белвеллі.

Це баштовий будинок, який знаходиться поблизу містечка Белвеллі. Побудований він був ще у 14 столітті, завойовувався та передавався аж поки зовсім не занепав.

Цікавий факт: деякі злодюги видавали його за замок Бларні і возили туди відвідувачів.

На початку 21 століття замок Белвеллі продали приватному власнику та надали дозвіл на реконструкцію. Реставраційні роботи завершилися у 2018 році. Тепер в ньому живе родина, яка його купила. Вони вважаються благодійниками, бо їхнім кошьом утримують місцеву футбольну команду.

Ще одним відомим замком Ірландії є замок Кілкенні. Він був побудований у 1190 році.  І за довгий час належав одній родині Батлерів – з 14 століття до початку 20 століття. Лише в 1967 році замок було продано комітету з реставрації замку за 50 фунтів стерлінгів. З часом він відійшов державі.

Зараз в ньому розміщена частина Національної художньої галереї. А основними приміщеннями для відвідування замку є бібліотека, їдальня, китайська кімната і Довга галерея.

Окрім замків, в Кілкенні є кілька соборів. Особливим я вважаю собор святого Каніса або катедральний собор Кілкенні. Є відомості, що в 1202 роцу у єпископа Фелікса О’Діліні було видіння. На місці монастиря повинен бути побудований катедральний храм. За своє життя єпископ встиг заскласти лише фундамент, та справа його не вмерла і храм добудували пізніше.

В наш час цей собор відомий своїми дерев’яними та кам’яними скульптурами а також мозаїкою.

Поруч з собором стоїть кругла вежа 9 століття. Точне її призначення невідомо, але є версія, що це була сторожова башта. На неї можна піднятися дуже крутими сходами. Я б навіть сказала, що не підніматися сходами, а лізти по драбині. Вид з оглядового майданчика відкривається такий, що затримує подих. Спочатку від страху, бо дуже високо, а потім вже від краси.

Ще один стародавній монастир розмістився на території національного парку Глендалох. Ну, як розташований, залишились частини однойменного середньовічного монастирю. Він був заснований у 6 сторіччі і мав велике значення аж до 13 століття. Потім всіх монахів вигнали англійські солдати і монастир набув статусу місцевої церкви.

Як на мене, то це місце – ідеальна ілюстрація для якогось таємничого фільму. Старовинне кладовище, руїни церкви, місяць, ліс, вовки…

Оскільки це національний парк, є кілька пішоходних маршрутів. Один з яких тягнеться до водоспаду. Я туди лізла мокра і захекана. З’ясувалось, що той водоспад зовсім маленький. Ми просто пройшли повз і навіть його не помітили. Нема про що розповідати і показувати теж нема чого. Навіть фото не зробили.

Ірландія дивовижна і розповідати про неї можна дуже довго. Окремий захват викликає природа (окрім водоспаду в національному парку Глендалох). І про неї я розкажу наступним разом.